Моя країна - Україна!

"Здається — кращого немає

Нічого в Бога, як Дніпро

Та наша славная країна..."

Т.Г. Шевченко

24 серпня цього року моїй Україні 24 роки... Така молода, тендітна…

Як її не любити?! Ці вишневі садочки, нескінченні поля, величні гори, бурхливі річки і люди... добрі та працьовиті...

А чи любили ми її насправді, так, як заповідав Шевченко та Сосюра? Ні, не любили, бо були байдужими, черствими, безучасними... Але коли нависла страшна небезпека втрати того найціннішого - рідної землі, всі немов прокинулися, згуртувалися і в єдиному пориві зрозуміли, Батьківщина одна і за неї треба боротися...

Представляю Вашій увазі дві роботи, присвячені Україні.

Набір фоторамок для фото, що зроблені в Музеї у Пирогові (Київ), для рідних людей, справжніх патріотів, які люблять Україну всім серцем... 

Тин плела, гарбуз шила...

З цими работами беру участь у Завданні № 1 "Мій рідний край" від блогу Cherrylana designs 

P.S. Вірш, присвяченій 22-річній Україні, прочитайте, цей вірш не бере за душу, він її просто виймає з грудей...

Їй 22, яка ж вона красива!

Це Божий дар, це надприроднє диво!

Тоненький стан і чорні бровенята.

Вона така, що заздрять всі дівчата.

Як квіточка, росте і розквітає,

Як пташечка, свої пісні співає.

Горять любов'ю світлі карі очі,

Бо ні для кого вона зла не хоче.

Довге волосся заплітає в косу,

Вінок із квітів, мов царівна, носить.

На цілий світ ця дівчина єдина,

Вона одна, вона - це Україна.

Та цій красі позаздрили дівчата,

Її схотіла подруга забрати.

Немов калина вранці під росою,

Так Україна милася сльозою.

Вона ж наївна, як мала дитина,

І не чекала пострілів у спину.

Бо ж подруга давала їй поради,

А зараз залишилась тільки зрада.

Пішла разом із своїми братами

На юну Україну із ножами.

Безжально били, відрізали коси,

Залишилась красуня бита й боса.

О Боже милий, що вони зробили?

Але знайшла вона у собі сили.

Піднялася, обідрана, побита,

Усім на зло змогла щасливо жити.

Загоїлись тяжкі кроваві рани,

Збулися мрії й нездійсненні плани.

Пішла у світ з щасливими очима,

І тільки біль у неї за плечима.

На вустах усмішка, а в косах гарні квіти,

Вона жива! І буде вічно жити.

На цілий світ у нас вона єдина.

Вона одна. Вона - це Україна.

(с) А. Кабалюк